Традиційна спадщина Харківщини: село Лигівка Сахновщинської громади

Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції завідувачці Лигівського сільського клубу-філії Ірині Вікторівні Беззубенко, завідувачу Лигівської філії Сахновщинського краєзнавчого музею Миколі Павловичу Беззубенку.

Щиро дякуємо нашим інформантам, які із задоволенням ділилися своїми знаннями: Валентині Іванівні Птиці, Валентині Василівні Перевишко, Тетяні Миколаївні Радзивіло, Володимиру Олексійовичу Моргуну, Людмилі Леонтіївні Маджар, Ользі Іванівні Середі, Тетяні Григорівні Мороз, Олександрі Іванівні Винник.

Деякі розповіді інформантів,

- йдеться в повідомленні Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва

«У нас є лісок і в ньому і зараз дуже багато пролісків. Горицвіт там росте, вже така рідкісна рослина, а там вкритий бугорок весною. Можна йти і розказувати легенди за горицвіт. Богиня спускалася сюди весною подивитися, чи все тут зробили так, як треба. І там де вона йшла, за нею ззаді, на її слідах виростала оця квіточка, бо це була богиня Краси. Горицвіт він низенький, жовтий і дуже блискучий. Прямо при землі, ну дуже красивий, як ідеш, так прямо золотистий. Цю легенду розказували місцеві жителі.». (Запис 24.09.2024 р. у с. Лигівка Сахновщинської громади Берестинського району від Птиці Валентини Іванівни, 1949 р.н. (ст. Дубовка Миргородського району Полтавської області) в селі проживає з 1978 р.).

«Узвичаєні трудові звичаї порушилися, коли Петро І порушив календар. І тоді говорять, раніше, коли засівали хлопці, плуги по селу тягали, посівна ж була, бо новоліття було навесні. А тоді як календар порушило, і тоді ж багато обурювалися, шо по мерзлій землі плуги тягати, врожаю не чекати. Бо по своїй суті порушено трудовий звичай. Трудові обряди у нас були у селі. Обов’язково жіночки «мили ножі» після тяжкої праці на холодних полях. Почистили буряки, тоді більше вручну, і «мили ножі» (святкували – Н.О.), ножі ж жартома помили після брудного буряка. Зібралися всі, позносилися, може в кого шось і приготували. Ножі мили умовно, а тоді співали». (Запис 24.09.2024 р. у с. Лигівка Сахновщинської громади Берестинського району від Перевишко Валентини Василівни, 1949 р.н. і Радзивіло Тетяни Миколаївни, 1950 р.н. (уродженка м. Дружківки Донецької області, у селі проживає з 1971 р.)).

«Після Іллі купатися ніззя, казали: «Ілля дружок, настяв у прудок». А ми купалися, не потурали. Ми раніше купальний сезон відкривали на Паску, яка б вона рання не була, це ми обізатєльно купалися.». (Запис 24.09.2024 р. у с. Лигівка Сахновщинської громади Берестинського району від Моргун Володимира Олексійовича, 1948 р.н.).

«Хлопці рожествували, а на Новий рік зранку посипали, а дівчата щедрували, меланкували вечером. На водосвяття воду святили, натощак пити нада цю воду, кімнати бризкали. Тіки прийшли із водосвяття і кімнати побризкали, вікна, казали – Во ім’я Отца і Сина, і Святого Духа, Амінь! Хрестики на дверях, над вікнами писали на Крещєніє. Крейда була посвячена. Коли хрестики пописали, у святе місце клали, до ікон. ». (Запис 24.09.2024 р. у с. Лигівка Сахновщинської громади Красноградського району від Маджар Людмили Леонтіївни, 1938 р.н.).

«У нас у селі була традиція, коли помини, весною після Паски через тиждень. У нас була як староста, баба Наталка, ми всі на неї казали. Вона кидала клич, шо на кладовищі буде поминальний день. Всі несли все шо могли: курей, картошку, моркву… все. На вході в кладовище робили кострище, ставилися казани великі на цеглу і варився обов’язково капусняк. Це була коронна страва. Всі приносили з дому клійонки, миски, ложки. Діти, дорослі, ми всі там їли. Цей капусняк був найсмачніший за все, шо я їла в житті. Я капусняк цей і зараз варю». (Запис 24.09.2024 р. у с. Лигівка Сахновщинської громади Красноградського району від Середи Ольги Іванівни, 1972 р.н. (уродженка с. Олексіївка)).

«Раніше, коли моя свекруха йшла заміж, тоді ж молода ходила по хатах, запрошувала на свадьбу гостей. Носили з собою такий костур, украшений бомагою. Бумага полосами порізана була і кольорова. Ото ввесь костур обв’язаний, а зверху така квітка красива була. І дві дружки ходили. Дівчата в українських вінках були, і молода була в вишиванці. З собою носили шишки, заходили в хату, приглашали на весілля і шишку давали, шоб приходили.». (Запис 24.09.2024 р. у с. Лигівка Сахновщинської громади Берестинського району від Винник Олександри Іванівни, 1951 р.н.).

Записала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».

                                                                                         Читайте також: