СПОРТ ЯК ПОКЛИКАННЯ, ДІТИ ЯК СЕНС ЖИТТЯ

Його уроки — не просто години в розкладі, а частина життя, де спорт стає школою характеру, а перемога — результатом праці та відданості. Зазирнувши у його життя розумієш: відданість своїй справі, любов до дітей і жагу до перемоги неможливо навчити з підручника — це те, що горить у серці, і Олександр Миколайович цей вогонь передає щодня..

Зимового, сніжного ранку 31 січня 1966 року у селі Германівка, у сім’ї колгоспників Миколи Макаровича та Валентини Павлівни, народився хлопчик, якого з нетерпінням чекала сестричка Людмила. Спокійний, розумний і допитливий, Сашко з дитинства любив рухливі ігри та завжди був активним. Його захоплення спортом почалося ще в школі: він із трепетом стежив за результатами матчів з футболу та хокею, ніколи не пропускав Олімпійські ігри та знав поіменно кожного переможця.

Перші кроки у шкільному житті він зробив у Германівській початковій школі, а згодом закінчив Шевченківську середню. Уже тоді спортивне життя стало частиною його душі — і ця любов до руху та перемог залишилася з ним назавжди.

У 1983 році Сашко вступив до Слов’янського спортивного училища на факультет волейболу, а з 1984 по 1986 рік служив в армії у Німеччині, де продовжував займатися спортом і виступав у змаганнях з волейболу та легкої атлетики. Саме тоді він остаточно вирішив присвятити життя спорту.

У 1986 році Олександр Миколайович вступив до Харківського педагогічного інституту імені Григорія Сковороди, щоб здобути освіту вчителя фізичної культури. Через тяжку втрату ( смерть мами) змушений був перевестися на заочне відділення, проте це не зламало його прагнення до педагогічної діяльності.

У тому ж році розпочав роботу в Тавежнянській восьмирічній школі. Молодому вчителю доводилося долати труднощі: школа була старенька, спортзалу не було, уроки проводив на подвір’ї, а ні сніг, а ні мороз не ставали на заваді — улюблена справа була понад усе.

Команди під його керівництвом брали активну участь у районних змаганнях.

У 1993 році директор Багаточернещинської середньої школи, Рябуха Олександр Миколайович, запропонував молодому спеціалісту місце вчителя фізкультури та житло. Сашко сумував за першим колективом, рідними учнями та школою, яка стала стартом його педагогічного шляху. Та у Чернещині його чекали нові можливості: світлий, сучасний спортзал, про який він давно мріяв. Тут почалося нове життя — не лише професійне, а й особисте. На випускному вечорі 1994 року він зустрів Вікторію, тендітну, чарівну і сміливу дівчину, яка відповіла йому взаємністю. Їхнє весілля відбулося вже навесні, і згодом у подружжя народилися доньки Яна та Аліна, для яких тато став не лише наставником, а й найкращим другом і порадником.

Спортивне життя набирало обертів. Спершу, це були просто шкільні змагання, але з часом вони перетворилися на серйозну боротьбу за перемогу. Збірна дівчат з волейболу 2020 року стала «зірковою» командою його мрії, а кубки, медалі та грамоти були заслуженим результатом багаторічної праці й відданості. Пліч-о-пліч з Олександром Миколайовичем завжди був його друг і однодумець Свердан Едуард Миколайович — підтримка, на яку можна покластися у всьому. Друзі й вихованці продовжують активну участь у спортивному житті села Багата Чернещина, а досягнення команди та постійна енергія вчителя фізкультури надихають і нині.

У цей ювілейний для нього рік ми можемо впевнено сказати: Олександр Миколайович - не просто вчитель фізичної культури, тренер. Він людина, яка живе спортом і дітьми, яка щодня запалює серця тих, хто поруч. Його енергія, відданість і любов до своєї справи стають прикладом для всіх нас. Дякуємо долі, що поряд з нами є така особлива людина, і сподіваємося, що ще багато років його життєвий вогонь надихатиме нові покоління на перемоги, у спорті й у житті.

З повагою, педагогічний колектив

КЗ “Багаточернещинський ліцей”.

                                                                                 Читайте також: