Чому варто обрати українську

30.04.2022 у 10:06 1 149 5 мин.

Поговоримо відверто

Чому варто обрати українську

Зазвичай, я не вказую людям, якою мовою їм розмовляти, хоча сама завжди розмовляла українською. Але думаю, що прийшов час і мені розказати свою історію.

Я сама з Сахновщини, це Харківська область. Це селище міського типу, де ми всі розмовляємо суржиком. Так, я ідеально його знаю і легко відрізняю харківський від полтавського. Школа у мене була українською, ми з вчителями розмовляли українською, вони з нами — теж. Тому у нашому суржику завжди було більше українських слів.

Якось вчителька української сказала нам: "Як тільки ви виїжджаєте за Красноград (це невеличке місто біля нас), одразу забуваєте мову і переходите на російську". І це правда, більшість людей з Сахновщини, що їдуть на навчання, так і роблять. Я досі не доганяю чому, але то не моя історія.

Коли я приїхала у Ха на навчання, я пам'ятаю, як йшла по коридору університету і зустріла біля деканату дівчину. Це були мої перші слова, які я комусь сказала в універі. Мені було трішки соромно (думаю дуже), але я нервово запитала, з якої вона групи. Я сказала це українською. Нервово, смикано, але це була я і моя мова. Дівчина відповіла мені теж українською, і я була суперщаслива, бо я наче нікуди і не їхала, наче б то цей деканат знаходився у мене вдома.

Згодом та дівчина теж перейшла на російську, хоча вона з Івано-Франківська, але всі у Ха на російській, тому і вона перейшла.

Потім одногрупниця запитала "звідки я". І це питання супроводжує мене все моє життя. З ким би я не розмовляла в Харкові, всі говорили: "А ти звідки"?, "А я думала, що ти...ну..зі Львова чи Закарпаття". Знаєте, для мене це вже як квест, коли я знайомлюсь з людиною і вгадую, яким по черзі буде це питання. Я завжди бачу в очах людини це питання, вона мнеться, щось уточнює, а потім оце "А ти звідки приїхала?". Спочатку мене це забавляло, бо моя українська завжди привертала увагу, потім почало бісити, бо я не жартую, це питають всі, а тепер....а тепер я сподіваюсь, що ніхто не запитає. Бо, люди, це не нормально, коли ти в Україні говориш українською і тебе постійно питають, звідки ти, і думають, що ти "не свій". Бо коли люди отримують відповідь, що я з області, вони кажуть "не може бути! як так! а чому? а чому ти українською? всі ж російською говорять". І мені приходиться всім пояснювати, чому я розмовляю українською, розповідати історію про Сахновщину, свою школу, що батьки говорять українською.

Це не ок.

Є у мене історії про те, як мою українську не любили, відносились з сарказмом. Ненавиджу, коли хтось говорить, що українські слова смішні чи чудернацькі. Я скажу, що ніколи в Харкові не цькували за російську. А от за українську... але я не хочу про це. Ми разом це все пережили і побороли, і я сподіваюсь, що тепер коли ваші діти розмовлятимуть російською, то тепер у них будуть питати "А звідки ти?".

 

Автор: Лілія Коломієць

 

Матеріал створено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу.

 


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини

Коментарi