Історія кохання, від якої розривається серце Захисники Маріуполя Валерія та Андрій побралися на Азовсталі. За три дні чоловік загинув в бою. Його жінка так рано стала вдовою, вона виклала світлини та написала проникливі рядки.
«Нас одружили в день народження «Азову». Прикордонника й азовочку. Просто зробили рапорт. Тут, під вибухами й обстрілами. Але це був такий щасливий день і щасливе фото.
Андрій зробив мені на Азовсталі обручки з фольги... Вони були ідеальні…
Ти три дні був моїм законним чоловіком.
І цілу вічність ти - моє кохання.
Мій рідний, мій турботливий, мій мужній...
Ти був і є найкращий.
Мені лишилося твоє прізвище, твоя любляча родина і спогади про щасливий час разом.
Ти був таким хоробрим і позитивним, ти був сталевим і справжнім сином своєї країни. Прикордонником і в цей важкий час - азовцем у великій родині "Азовсталі", завжди вірний своїм побратимам і боротьбі за Україну.
Ти писав вірші, ти цікавився всім, ти любив подорожі і ніколи не сидіти на місці. Кожен день з тобою був яскравим.
Ти так любив людей і був завжди відкритим та позитивним!
Ти втілював мої і свої мрії. Ти сприймав мене такою, як я є і дуже любив. І я тебе любила і люблю.
Я не можу цього зрозуміти і прийняти.
В останню зустріч ти просив мене вибратися, а я просила тебе вижити.
Та звідси вибралася твоя душа, а я все ще жива і тут...
І маю ще якось боротися.
Кохаю всім серцем, мій Андрій - мій Борода.
Слава моєму Герою!».
Матеріал створено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу.
