Мені, коли б не одному з жителів нашої Сахновщинської громади, прийшлось мати справу з атомом на військовій службі. Там було дуже зрозуміло, що таке атом – мирний і немирний.
Це було бойове чергування біля стратегічних ракет з ядерними боєголовками. Ракети вагою близько 7-10 тонн були заховані глибоко під землею на 60 метрів. Атомна боєголовка – це ж той самий ядерний реактор, який вагою всього півтори тонни, міг повністю знищити територію далекого противника площею, як наша велика область. Якраз там я і побачив, що атом, хоч і в стані спокою, як звикли говорити – мирний. Але він дуже шкідливий.
Коли я вже був старшим сержантом, помітив таку закономірність, що всі офіцери були сивими, хоча за віком вони були ще молодими. Перебуваючи з ними на бойовому чергуванні, не один мені довірливо говорив: «Я пішов би в будь-який колгосп, на будь-яку роботу, тільки б мене відпустили звідси.
Ядерний реактор електростанції, мабуть, у десятки разів потужніший від боєголовки стратегічної ракети. Коли зірвався реактор на Чорнобильській АЕС, його наслідки були видні видно навіть на протилежній частині нашої планети – в далекій Канаді.
На початок 1986 року на території України працювало чотири атомних електростанції, планувалось будувати нові. Та після того, що сталось в ніч на 26 квітня на Чорнобильській АЕС ставлення людей до ядерної енергетики змінилося. Стався вибух, що повністю зруйнував реактор та значну частину будівлі енергоблоку. Відбувся викид радіоактивних елементів. В ту трагічну ніч першими взяли на себе удар працівники станції та пожежники. Від значних доз опромінення та опіків загинуло 30 чоловік. Такої масштабної техногенної аварії людство ще не знало.
Для ліквідації наслідків аварії потрібні були величезні ресурси – людські, матеріальні, фінансові. В тридцяти кілометрову зону почали прибувати люди, яких відправляли для робіт на аварійному блоці і навколо нього. Їх стали називати ліквідаторами. Основна частина робіт була виконана в 1986-87 роках, в них взяли участь 240000 чоловік. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки 600000 чоловік. Першими в зону аварії вже на початку травня 1986 року були відряджені водії Сахновщинського ремонтно-транспортного підприємства Сергій Білюк, Володимир Євченко, Леонід Маловік. Всього ліквідаторів з нашого району було 182 чоловіки. Більше ніж сто чоловік стали інвалідами й до наших днів не дожили.
Пам’ятаю літом 1986 року я з механізаторами переганяв з Лозової в господарство новенький буряконавантажувач. Через заводський брак на дорозі з Лозової сталась «поломка». Цілий день на узбіччі ми ремонтували свій агрегат. А біля нас нескінченним потоком на Чорнобиль йшли машини з різними вантажами: будівельними матеріалами, продуктами, різною технікою з донецької. Луганської, ростовської областей та республік Кавказу і Закавказзя. Важко уявити, які були матеріальні збитки від аварії. Тисячі людей із зони забруднення Київської, Житомирської, Рівненської областей, Білорусії та Росії треба було переселяти. З отих 600 тисяч чоловік ліквідаторів більш ніж половина вже пішли із життя через хвороби в результаті радіації.
На сьогодні Сахновщинське громадське об’єднання інвалідів «Союз Чорнобиль України» налічує 68 ліквідаторів. Рада організації об’єднує 10 чорнобильців. Найактивнішими в житті ліквідаторів Сахновщинської громади вважають голову об’єднання інвалідів «Союз Чорнобиль України» Миколу Мокляка, його заступника Володимира Прядка, члена Ради об’єднання Миколу Бречка.
14 грудня в Україні відзначається День учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Від редакції газети «Колос», від себе особисто дякуємо ліквідаторам Сахновщинської громади. Ми глибоко вдячні всім учасникам ліквідації наслідків найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття, які виявили героїзм, самовідданість та мужність в тих екстремальних обставинах.
Низько вклоняємось усім ліквідаторам аварії на ЧАЕС нашої громади, які не шкодуючи свого здоров’я і життя, працювали в 30-кілометровій зоні радіаційного лиха аби якомога швидше ліквідувати наслідки Чорнобильської трагедії, обмежити біду, тим, хто зупинив розбурхану стихію некерованої ядерної реакції та зробив вагомий внесок у справу подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Щиро бажаємо всім вам та вашим рідним і близьким міцного здоров’я, життєвої енергії, сімейного затишку, щастя, миру, добра й злагоди. Хай завжди поруч з вами буде людська подяка за ваші добрі справи!
Олексій СІРЕНКО
