Традиційна спадщина Харківщини: Дубові Гряди Сахновщинської громади

Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції завідувачу Дубовогрядського сільського клубу-філії Ярославу Васильовичу Кочану, співробітниці клубу-філії Анжелі Петрівні Кочан. Безмежні слова вдячності нашим інформантам: Світлані Георгіївні Дробот, Валентині Іванівни Кобі, Тетяні Сергіївні Шемет, Лідії Яківні Булизі, Вірі Петрівні Базалі, Вікторії Миколаївні Душко.

Деякі розповіді інформантів.

«Прабабуся моя, дві бабусі, всі пекли хліб. Прабабуся (Андрущенко Параска Гаврилівна) коли пекла, шоб на неділю хватало хліба, пироги пекли. Більше всього пекти хліб я навчилася від прабабусі. Вся любов до хліба, до тіста від неї передалася. Коли бабуся (Турова Марія Антонівна, 1939 р.н.) пекла хліб, то під хліб підкладала капустяне листя і він тоді такий запашний був, а як ще репне горбушка ммм... Під хліб клала сире листя, вирізала на городі. Бабусі і паски пекли. Зараз маленькі печуть, а тоді великі такі пекли. Робили опару, замісювали тісто, натоплювали піч. Тісто має бути еластичне, не забите мукою. Його треба дуже довго місити. Коли я місю тісто, то я должна сама бути в хаті, шоб мене ніхто не турбував. Обов’язково шоб у хаті було тепло, якшо холодна пора, витопить хату, шоб було теплесенько, шоб не було ніде протягів. Обов’язково молитву прочитаю, перехрестю його перед початком роботи, а коли посадю в духовку, я його і тоді перехрестю, шоб спікся гарно. (А коли коровай репне? – Н.О.) У нас такого не було. Коровай не повинен репнути, бо вважалося шо він не вдався. Оце коли баба Марія пекла хліб і репне горбушка на хлібові, нам так нравилося, це добре». (Запис 23.09.2024 р. у с. Дубові Гряди Сахновщинської громади Красноградського району від Дробот Світлани Георгіївни, 1984 р.н.).

«Молодий їхав поїздом по молоду, було гільце наряжене, діти бігали. Під’їжжали до двору, їх там не впускали, торгувалися, шукали молоду де вона захована була. Торгувалася рідня, діти, плимінники торгувалися, шоб же ж їм канхвети дали. (Яке було гільце? – Н.О.) Ялиночку наряжали і там лєнти були і канхвети, бублички, квіти паперові. Гільце стояло на столі перед молодими. Я йшла заміж у 70-му, в мене вже гільця не було. (А світилка була? – Н.О.) Була, їй руку перев’язували платочком поверх локтя, шоб було видно шо це світилочка. Так вона з молодими і ходила» (Запис 23.09.2024 р. у с. Дубові Гряди Сахновщинської громади Красноградського району від Коби Валентини Іванівни, 1952 р.н. і Шемет Тетяни Сергіївни, 1945 р.н. (уродженка с. Новов’язівське Павлоградського району Дніпропетровської області, у селі проживає з 1975 р.)).

«Бабуся пекла маковички. Такі як коржики з маком. У пічі знаю пекли, я вже не пекла їх. І жайворонки пекли, це обізатєльно весною печуть. Зверху змазували яйцем і притрусювали сахарем. Нізчого було пекти, бо голодовка за голодовкою, люди бідно жили. У 33-м голодовка велика була. Дід поїде на човні, рогозу наріже, весною він тіки повилазе. Ото повен човен привіз додому, сіли всі, почистили, наїлися... Голодовка була, уже повезли когось на кладовище побіля нас… та хіба ж це одна – в 33-м голодовка, в 37-м голодовка, в 47-м голодовка». (Запис 23.09.2024 р. у с. Дубові Гряди Сахновщинської громади Красноградського району від Булиги Лідії Яківни, 1928 р.н.).

* «Через тиждень після паски ходили на Проводки. Запалювали на могилці свічку, поклали рушничок, зверху положили пасочку, яєчко і гостинці. Колись і спільний стіл був там же, а тоді отмінили. На Зелену неділю рвемо зілля, на вході у будинок чіпляємо, рвемо в основному липу. (На Маковія пекли маківники? – Н.О.). Пекли з пісного тіста на сухій сковороді». (Запис 23.09.2024 р. у с. Дубові Гряди Сахновщинської громади Красноградського району від Базали Віри Петрівни, 1950 р.н.).

* «Легенда про Стешин брід. Брід знаходиться між нами і Катеринівкою (сусіднє село – Н.О.). Це було дуже давно, ще за часів козацтва, жила тут неподалік Стеха, вона була шинкаркою. Але не долюблювала козаків, бо її не брали на Січ. Вона була бойова жінка, тому вона полюбляла тільки чумаків, які проходили тут. Недалеко від нас стоїть Чумацький хрест. Закоханий у неї був хлопець, козак Остап. Одна версія легенди говорить про те, що його вбили татари і вона татарів заманила у брід, і там вони загинули. Інша версія легенди, що вона запропонувала Остапові, коли побачила, що вороги нападають, щоб він поскакав до запорожців і попросив загін козаків на допомогу, і її татари стратили». (Запис 23.09.2024 р. у с. Дубові Гряди Сахновщинської громади Красноградського району від Душко Вікторії Миколаївни, 1974 р.н.).

Записала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».

                                                                                                  Читайте також: