Про «Листи з Херсону», невідомі подробиці надзвичайної кінопритчи «Повернення. Василь Кричевський» та відновлення пам’яті видатного митця, про значну роль в цьому протягом 20 років благодійних фондів компанії «SigmaBleyzer», які під час війни вагомо допомагають нашій країні, не забуваючи й про культуру… Про це та багато іншого в нашому подкасті, створеному в співпраці з «Харківським прес-клубом» та агенцією місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп»
Ми хотіли поспілкуватися на багато тем, але минулого випуску не встигли поговорити про все, що домовлялися. Тому сьогодні продовжуємо.
Валентина Подгорна спродюсувала відомі документальні фільми «Три історії Галичини», «Свідок Женя», «Третій вимір Василя Кричевського», «Жінки майдану» тощо.
У лихоліття війни вийшла на екрани її чергова продюсерська робота – унікальна кінопритча «Повернення. Василь Кричевський», яка зараз разом з творчою групою його авторів у всеукраїнському турі показів до 150-річчя видатного вітчизняного митця мандрує містами України, де жив і працював В. Г. Кричевський, а також де проходили зйомки цього унікального фільму.
Але головною її діяльністю є благодійний фонд «ДАР», яким вона керує і який активно допомагає нашим воїнам на фронті, медичним закладам в Україні, зокрема в Харківській області, мешканцям прифронтових і деокупованих районів.
У попередньому випуску ми не встигли договорити про Херсон, який вісім довгих місяців був під окупацією російський військ. Майже весь цей час Валентина листувалися з активістами Херсону, з молодими, мужніми людьми, які мали змогу виїхати, але свідомо залишилися в окупованому місті, щоб допомагати людям вижити. Зв’язок був нестабільний з великими перервами – навіть листування, було дуже небезпечним для них. Під величезним ризиком вони возили гуманітарну допомогу через численні блокпости, у зворотній бік вивозили людей на нашу територію. Всі ці «Листи з Херсону» збережені, і Валентина Подгорна планує їх надрукувати, адже це варто читати всім.
З перших днів після деокупації Херсонщини «SigmaBleyzer», благодійний фонд «ДАР» разом з братніми американськими фондами родини Блейзерів «Daar Foundation» і «Ukraine Rises» активно допомагають жителям деокупованої частини регіону, працюючи з волонтерами ГО «Регіональний центр сталого розвитку». Тільки з листопада 2022-го по лютий 2023 року було перевезено тони продуктів харчування, ліків тощо.
Допомога фондами проводилися ще з 2014-го року, а ще більших розмірів набула після повномасштабного вторгнення росіян в нашу країну.
Більш 20 років працювали з організаціями Харківської, Луганської та інших областей задля підтримки та розвитку українського мистецтва, допомоги дітям, які мешкають на території тоді проведення АТО.
Ще 2017 року проводили проєкт «Зігріймо дітей Сходу!». Тоді Подгорна їздила в Луганську область, щоб з вагомою благодійною допомогою та подарунками відвідати діточок Артемівського НВК.
2019 року Харківському художньому музею допомогли видати альбом-каталог «Ілля Рєпін і Харківщина». Залучились і до підтримки театрального фестивалю «1919-2019. Курбас Куліш Шекспір», який проходив у Харкові. Цей фестиваль дарував цікаву можливість відвідати вистави, натхненні творчістю митців Розстріляного Відродження, створених на тексти Куліша, Шекспіра та сучасних українських драматургів та інші цікаві події.
Того ж року Валентина Подгорна разом із директором Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному Олесем Пошивайло ініціювали Міжнародне бієнале художньої кераміки імені Василя Кричевського.
Конкурс, в якому брали участь митці з різних куточків світу, проводився в столиці українського гончарства – Опішному. Благодійний фонд «ДАР» взяв на себе забезпечення премій, які вручалися і цьогоріч у лихоліття війни.
В цьому чудовому містечку на Полтавщині розташований і Музей мистецької родини Кричевських.
Розповість Валентина Подгорна докладно і про свої роботи в документальному кіно, починаючи з уславленого фільму «Світло зі сходу», продюсеркою якого була Наталя Блейзер.
А також ми дізнаємося про її продюсерсьскі роботи, зокрема нашумілі документальні фільми «Свідок Женя», «Третій вимір Василя Кричевського», «Жінки майдану», «Три історії Галичини»…
2014 року була створена виставка «Майдан. Україна. Шлях до свободи», де були зібрані фотографії, живопис, музика та реальні речі з Майдану. Виставка переносила в атмосферу тих тривожних, трагічних днів. Куратором проєкту виступив відомий музикант і співак, лідер гурту «Мандри» Сергій Фоменко. Виставку подивилися не тільки в Києві, вона побувала в Берліні, Лондоні та Нью-Йорку.
Процитую Валентину: «Вперше я прийшла на Майдан пішки від пам’ятника Шевченку 22 листопада. Тоді до мене приїхав нащадок великого митця, правнук Василя Кричевського. Ми були там разом. У той перший день я уявити не могла, чим це скінчиться. А потім все якось так понеслося – кожен день, як на роботу, щось носила, комусь допомагала».
Це така передісторія до важливої частини нашої розмови про Василя Григоровича Кричевського і фільм про нього.
Валентина Подгорна розкаже свою особисту історію знайомства з постаттю та творчістю уславленого українського митця.
Цього року до 150-річчя від дня народження Василя Кричевського по всій Україні відбувалися виставки, урочисті заходи, лекції, присвячені видатному українському митцю.
«Укрпошта» випустила нову ювілейну марку з Василем Кричевським. З нагоди ювілейної дати Український інститут національної пам’яті створив 10 просвітницьких інтернет-слайдів.
Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету «Василь Кричевський».
Автори фільму «Повернення. Василь Кричевський» відправилися у всеукраїнський тур показів стрічки містами, де жив і працював видатний митець.
Твори майстра зберігаються в багатьох музеях і приватних колекціях світу. А для нас, українців, він насамперед творець герба – «Тризуба». Кожен громадянин носить з собою паспорт України з тризубом. Василь Кричевський намалював його на замовлення Михайла Грушевського.
Попри колосальний внесок Василя Кричевського в розвиток української культури, радянська влада намагалася викреслити ім’я геніального митця з історії.
Впродовж років Незалежності України музейники, дослідники, книговидавці та кінематографісти повертають ім’я славетного митця Україні та світу.
«SigmaBleyzer», Майкл та Наталя Блейзери, засновники благодійної організації «Daar Foundation» (США), благодійного фонду «ДАР» (Київ) і Валентина Подгорна, як голова його правління, доклали великих зусиль задля відновлення пам’яті й вшанування Василя Кричевського як видатної постаті українського мистецтва ХХ століття та повернення в Україну творчої спадщини родини Кричевських.
20 років тому у 2003 році друзі й керівники Валентини Подгорної Майкл і Наталя Блейзери познайомилися з нащадками Василя Кричевського, які тоді проживали в Америці та прагнули передати роботи Василя Кричевського Україні. Близько 300 робіт – картини, ескізи, оформлення книжок, фотографії… Національний художній музей, Канівський музей-заповідник Тараса Шевченка, Харківський художній музей, Лебединський художній музей, Київський музей театру і кіно, Музей друкарства отримали роботи Кричевського.
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Музей мистецької родини Кричевських майже усіма надходженнями, пов’язаними з родиною Кричевських, завдячує саме родині Блейзерів та благодійному фонду «ДАР».
Напередодні 150-річного ювілея митця відбулася важлива подія. Від імені нащадків Василя Кричевського, Оксани Лінде та Василя Лінде, а також родини Блейзерів та благодійного фонду «Дар» Свято-Михайлівський Золотоверхий собор отримав подарунок – картину Василя Григоровича із зображенням Михайлівського собору, яку він намалював 1948 року.
А головною подією, на мою думку, став вихід на екрани надзвичайного фільму «Повернення. Василь Кричевський», зйомки та виробництво якого проходили понад 7 років.
Оповідачем у фільмі став його онук, майстер прикладного мистецтва Василь Іванович Лінде-Кричевський, який приїжджав із США в Україну для зйомок.
Стрічка – це його роздуми про свого діда. За сюжетом він починає писати щоденник, занурюючись в біографію свого предка, і крок за кроками йде, починаючи з Харкова і продовжуючи в Полтаві, Опішному, Києві, Одесі, Львові, Каневі, де жив і працював Василь Григорович.
Продюсерка стрічки Валентина Подгорна розповість, як виникла ідея створення саме фільму, як вона збирала знімальну групу та ще багато невідомих подробиць зйомок.
Дивишся стрічку на одному диханні, і по закінченні перегляду відразу виникає думка: як так швидко закінчився фільм. Його тривалість – усього 47 хвилин, і, як з’ясувалося, дуже багато відзнятого матеріалу не ввійшло в стрічку. Автори не вставили в остаточну версію численні інтерв’ю, і від цього, як на мене, стрічка тільки виграла, і стала справжньою кінопритчею.
Кожен кадр – це витвір режисерського і операторського мистецтва. Дуже вражають зйомки в Канівському музеї-заповіднику Тараса Шевченка, що зафільмували повернення первинного задума його архітектора Василя Кричевського, за яким, завдяки талановитій постановці, на екрані «спостерігає» з картин на стінах сам «Кобзар». На мою думку кінознавця і автора телепрограм про кінематограф із більш ніж 30-річним стажем, кінопритча «Повернення. Василь Кричевський» гідна нагород на престижних міжнародних фестивалях.
І також зійшлися з Валентиною у думці, що безліч матеріалів, що залишилося поза фільмом, теж має стати доступною широкому загалу. І незабаром усі зможуть їх побачити, але про це згодом...
Дуже хочеться, щоб продовженням стрічки в майбутньому став би художній фільм, бо історія життя Василя Кричевського та його творчої родини – справжній байопік, як називають сучасники біографічні фільми, і, впевнений, що майбутнє повнометражне кіно складе конкуренцію навіть голлівудським блокбастерам.
І ще багато цікавого та невідомого ви дізнаєтеся з перших вуст з нового випуску «Культурної перемоги» з Валентиною Подгорною.
В проєкті «Культурна Перемога» я спілкуюся з українськими митцями та мисткинями про війну і творчість, нові виклики та здобутки під час війни, які роблять внесок в наближення загальної Перемоги! Подкасти проєкту можна знайти в однойменній рубриці на сайті агенції місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп», що об’єднує ЗМІ Харківської області.
Автор і ведучий проєкту «Культурна Перемога» Ігор Жуков – український журналіст, телеведучий, автор популярних програм, які з 90-х виходили в українському ефірі 30 років безперервно, поки російськи бомби не поцілили в харківську телевежу... Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Ігор Жуков створив проєкт «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки» про актуальні під час війни теми, про які ще ніхто не розповідав і які виходять далеко за межі України...
